Диво-історія диво-образу: що відомо про Іверську ікону Божої Матері

Пройшло багато часу після того, як Лука написав цей образ Богоматері й одного разу ікона потрапила до оселі старої вдови, яка жила з єдиним сином. У той час влада зневажала образи й займалась іконоборством, тож до дому вдови прийшли вояки, які перевіряли чи не приховали там якусь святиню. 

Також читайте Велична сторінка історії нашої держави: що відомо про українське козацтво

Солдати побачили на стіні образ і одразу почали знущатися з нього. Спочатку вони кинули ікону на підлогу, а потім пробили обличчя Богородиці списом.

Стара господиня благала чоловіків припинити, але вони зупинилися лише тоді, коли побачили диво. На місці, де була простромлена ікона, з'явились краплі крові. Вояки налякались, а вдова віддала їм всі гроші, які мала і попросила піти геть. 

Іверська ікона Богоматері: історія образу

Після такого випадку, мати із сином забрали ікону й втекли з дому. Знаючи, що солдати будуть їх шукати, аби остаточно знищити святиню, втікачі попрямували до Мармурового моря. Вже дібравшись до берега, вдова обережно поклала образ на воду й попросила Господа, аби він сам вирішив, якою буде доля святині.

Як тільки жінка це промовила, то побачила неймовірне – невидима сила піднесла ікону над водою й вона чарівно засяяла. Образ почав віддалятися від вдови і її сина й поплив на південний захід. Після цього мати наказала хлопцеві йти далі, а її залишити.

Жінка вже не мала так багато сил, адже була у літньому віці. Довго вони прощались, допоки юнак не пішов. Через декілька днів стару вдову таки віднайшли вояки і жорстоко вбили за непослух і втечу.

Молодий хлопець же дійшов до Афону, де потім прийняв постриг. Ставши ченцем, він розповів своїм побратимам чудесну історію про те, як вони з матір'ю врятували ікону. Багато хто засумнівався у  його розповіді і не повірив.

Іверська ікона Божої Матері: значення святині

Пройшло ще багато часу, поки образ знову не з'явився людям. Це сталось біля морського берега, де знаходився Іверський монастир. Монахи побачили як до них у яскравому сяйві плила ікона.

Один з ченців почав молитися і пішов до святині. Промовляючи слова молитви, монах відчув, що він ступає по воді, а не занурюється у неї. Так він і зміг забрати диво-образ Богоматері.

У монастирі ікону зустріли дуже радісно і одразу почепили її на стіну, проте пройшла ніч й вона зникла. Ченці довго шукали образ і віднайшли його аж на брамі.

Декілька разів монахи переносили зображення Богоматері і стільки ж разів вона сама поверталась на в'їзну браму. Після довгих міркувань всі зрозуміли, що Мати Божа не хоче, аби її охороняли, а сама бажає бути берегинею.