Розмаїття українських великодніх звичаїв пов'язане не лише з древністю цього свята, а й з плюралізмом культурних цінностей українців. Живучи у різних куточках України, люди створюють і вшановують унікальні традиції, зазвичай притаманні лише їхньому регіону. Про них детальніше у матеріалі розповість редакція Traditions.
Також читайте Пасхальні традиції: чому фарбують яйця на Великдень
Християни завжди дуже ретельно та уважно готуються до Великодня, тож у скарбниці нашої культури збереглись не лише звичаї, які стосуються виключно цього великого дня, а й передпасхальні обряди, які виконують задовго до настання Воскресіння Христового.
До прикладу, на Гуцульщині ще у Страсний понеділок дітвора спеціально відвідує своїх хресних батьків та стареньких, сповіщаючи, що скоро прийде Великдень. За таку гарну новину дітей обдаровують солодощами й кукуцами – булочками із випеченими хрестиками. Також у ніч зі Страсного вівторка на Велику середу відбувався обряд спалювання опудала, який називали "Гріти діда". Вогонь у цьому ритуалі має величезне значення, адже символізує очищення душі.
Цікаві звичаї на Великдень
На Поліссі виконують цікавий ритуал, центральною фігурою якого є діжка. Однак, діжа має бути незвичайною, а саме тою, у якій замішують тісто на паски. Її вимивають, накривають рушником, підв'язують червоною стрічкою, зверху на неї кладуть гроші і ставлять на стовпчики воріт, аби підняти вище до неба. Вірять: коли зійде сонце, то своїм промінням благословить бочку і відповідно усі паски, тісто яких в ній замішуватимуть.
Також читайте 8 локацій в Одесі: де відкрити місто по-новому на Великодні свята
Іноді христянські звичаї сплітаються із язичницькими й виходить доволі цікавий тандем. Наприклад, на Сіверщині, у неділю після Служби Божої і святкового сніданку, прийнято збирати освячені рештки їжі і нести до найближчої водойми. Це роблять для того, щоб погодувати русалок. Важливо здійснити такий обряд до 12 години дня.
На Закарпатті досі є популярною традиція, яка стосується спалення скатів (шин). Напередодні Великодня, у суботу, люди гуртуються недалеко від церкви і палять шини, облиті бензином. Вважають, що з кожного села треба зібрати якнайбільше шин.
Такий звичай характерний не для всього Закарпаття, а для його окремих районів – Мукачівського, Іршавського та Хустського. Традиції залишаються традиціями, однак якщо вони шкодять навколишньому середовищу, то варто їх уникати. У процесі спалювання шин в повітря потрапляє надзвичайно велика кількість небезпечних речовин, які можуть у подальшому спричинити екологічну катастрофу.
Українські звичаї Великодня
Ніч перед Пасхою вважається магічною. Наші предки вірили, що під час неї можна відшукати скарби. У руку треба було взяти червоне пасхальне яйце, йти шляхом, а коли воно у долоні почне нагріватися, тоді ж варто зупинитися і на тому місці копати.
Численна кількість звичаїв стосується писанок. У деяких регіонах Галичини, особливо на Яворівщині, збереглась традиція, у якій гурт парубків мав ходити до хат заміжніх дівчат. Під вікнами обійсть хлопці співали волочебних пісень – "риндзівок". Цікавою особливістю, було те, що ходити й співати дозволялось лише вночі. Не витримувавши таких "концертів", господині виносили парубкам кільканадцять писанок чи декілька дрібних монет.
Ще в давнину люди запалювали біля церков вогнища та пильнували, щоб вони не згасли. Цікаву традицію із багаттям влаштовували у селі Чортівець, що на Покутті. Під тамтешньою церквою розкладали вогнище, де спалювали різний непотріб, а коли вогонь горів все яскравіше, навколо нього ставали хлопці. Це створювало ілюзію біблійного епізоду, коли апостоли грілися біля вогню, чекаючи на Ісуса.